Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных

Це все наші власні переконання......
URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
00:13 

Ну, нарешті!!"Свершилось, товарищи!!":)

Вже давно була в мене ідея(точніше нав'язлива думка!), що пора оформити собі якийсь маленький блог. Не через те, що в реалі ніхто мене не слухає і все, що залишається - строчити у віртуальні щоденники:)Якось потягнуло до "писанини"...не знаю, на скільки мене вистачить, звичайно,але надіюсь, що почитати тут буде що:)

@темы: початок

03:09 

Українки для українців?

Маю дурну звичку ковирятись на різного роду форумах. Буває, можна прочититати якусь гарну думку, але здебільшого пишуть таку "ахінею", що дивитись бридко! Я завжди за те, що кожна думка має право на існування, якою б абсурдною і суперечливою вона не була, але часто-густо не вміємо ми "збавити оберти", переходячи критичну точку....чи не так?
Так от до чого я веду.....Останнім часом почала частіше звертати увагу на так званих "патріотів" і молодих націоналістів( про "цвЄточЬкі" з їхніх вуст пізніше). Але якось звикла від них тільки про Бандеру і "калинову мову" чути, а тут в одній групі дівчина підняла цікаву тему про расово змішані шлюби. Здається, і проблеми тут ніякої немає - хай собі кохаються молоді, аби їм добре було і яка кому різниця: живу я з афро-американцем чи чекаю щасливої старості з арабом??!! непогане таке обговерення вийшло, до речі, аж поки не "явився чесному люду" досить радикально налаштований хлопчина, цитую:
"Тут все дуже просто, Українські Патріоти ОБІЦЯЮТЬ вбивати і кольорових окупантів, і тих хвойд, що розсувають перед окупантами ноги. Виродків, які народяться від расового змішування ми теж відправимо до пекла!
Подобається це комусь, чи ні, але це наше рішення. Зрадників і окупантів в Україні ніколи не любили..", "Іноземців-мавп та різних хачів,які навалою лізуть в нашу країну, шановна, тре не "тупо п...дити", а тупо винищувати. А білих курв, які купилися і все-таки зайнялися зоофілією з чужинцями тре відправляти в рідні країни цих недолюдей, щоб вони там жили і ростили своїх неповноцінних діток. Вони не потрібні нам!"
Це вже відверто смердить ксенофобством!!!!!!!!!Хто сказав, що шлюб з іноземцем(темношкірий, вузькоокий-не грає ролі)це зрада своєї нації, свого народу??
"Не треба псувати велику козачу кров!" Я люблю країну в якій живу, бо я тут народилась і все українське миле моєму серці, бо це закладено на підсвідомому рівні. Але, давайте виходити з того, що це все лише традиції і я, особисто, не назвала б "козачу кров" такою вже великою(так-так, панове "великі патріоти" і не треба оце проклинати мене до сьмого коліна!). Для кожного народу, своє минуле, своя культурна та історична спадщинна є цінною і це нормально, але отаке явне і, як на мене, безпідставне возвеличення, говорячи сленгом "смахує" на нацизм! Немає "нищої раси" чи "гіршого народу"! Навіть фашистську Німеччину не можна назвами "нелюдами", бо першопочаткова ідея зверхності арійської раси засіла лише в декількох явно хворих головах і це зовсім не означає, що всі німці повернуті на тому.
Ще одна написала, що:
"Політика расової гігієни, насамперед, означає заборону на шлюби й сексуальні зв'язки здорових арійських людей із представниками чужорідних рас і спадково неповноцінними. Останні до того ж можуть бути піддані стерилізації. Завдання расової гігієни – не допустити збереження неповноцінної спадковості за рахунок повноцінної, тому що це загрожує майбутньому народу. Оскільки не всі розуміють, що змішування здорової і хворої, арійської і чужорідної крові – це злочин проти свого народу, раси і власних дітей, то державна влада покликана відгородити суспільство від подібних діянь, так само як від інших антисоціальних злочинів. Адже той, хто не бажає добровільно дотримуватися норм етичного порядку, втрачає право на недоторканність своєї особистості."

То що, давайте, як котів - до лікаря на кастрацію?!!

Зацікавила думка чоловіка, що предстатвився політологом: "Українки тільки для українців!!! Виключення, хіба що для братів-словян!!! Але не для чорномазих чи арабів!!! Останіх слід бити!!!"
Склалось враження, що ненависть така тільки через те, що,як прийнято вважати, іноземці є більш заможними і тому, наші "українські лярви готові лягти під першого-ліпшого аби мав шо в гаманці". Вимушена розчарувати вас, шановні,але заробляти гроші за кордоном не легше, ніж в Україні і не все вимірюється фінансовим фактором, а от бездарність хлопаків, які тільки і вміють, що точити про те, який ми багатостраждальний народ, видно неозброєним оком(і в усьому винні в нас інші, тільки не ми!!). Не варто, думаю, звертатись до історії зараз, бо точно перестрінуть десь за рогом, але хто в школі не малював на партах голих дівок, а слухав уроки Історії України і хоч трохи в тому роздуплявся, напевно, назве не одну ситуацію, коли ми-"багатостраждальні українці" явно тупили....Тому не треба все валити на "бусурманів"- не ті часи настали.Ось вона псевдо-ідея українського народу,як виявилось......
Висновок для себе зробила наступний:синьо-жовтим має бути серце,а не труси(воно не зношується і байдуже, куди закине тебе доля і якого кольору матиме шкіру батько твоїх дітей). Вчити з малим "Кобзаря" можна і в Африці під пальмами! Головне-хоть трішки навчитись поважати оточуючих, бо, як на мене, людина, яка так "гадить" чужий народ, не може по-справжньому любити свій......

@темы: націоналізм, шлюб

02:24 

Чи робити перший крок??

Колись почула класну фразу :"Вірити в долю-значить не вірити в себе!".....щось в цьому таки є. Я не те щоб зовсім заперечую факт існування якогось "вищого плану" для кожної людини, але, погодьтесь, що в більшості випадків ми маємо право на вибір і самі "куємо своє щастя", потрібно тільки трошки більше сміливості.....
А цікавить мене ось яке питання :"Хто має робити перший крок у відносинах?" Якось вже так повелось історично, що перший(і третій, і двадцятий, і сто тридцять перший:)) крок завжди мали робити чоловіки. Складалось так, що саме чоловік обирав собі дружину, при цьому думка самої жінки особливо і не враховувалась(точніше, навіть, не враховувалась зовсім)З дитинства нас вчать тому, що дівчинка повинна бути скромною, а хлопчик, навпаки-активним та рішучим....Звичайно, класно, коли хлопець сам бере ініціативу в свої руки(приємно відчувати себе біля впевненого в собі чоловіка, що там не кажіть!). Але відразу згадала, як співачка Пінк прямо на стадіоні, де виступав її обранець, підняла саморобний плакат з написом "Would you marry me?" Чи то вже перебір???....
Отак і сидять жінки, чекаючи того "єдиного", час від часу зітхаючи "значить не моє"....а може й твоє було???
Багато чоловіків вважають, що перший крок до зближеня повинні зробити саме вони(така собі прерогатива). Інші ж маскують свою нерішучість, заявляючи, що їм подобається, коли жінка "не ламається",а сама робить перші кроки.....не зрозумієш вас, шановні:)Розумні, "з досвідом" баришні кажуть, що треба то все діло провернути так, щоб роблячий перший рок, залишати за чоловіком впевненість того, що саме він володіє ініціативою( нехай хоч чимось потішиться:))Хоча, як на мене, ніхто нікому нічого не "повинен"...подобається хлопець-прояви себе( якщо злякається, то, принаймні, точно будеш знати, що не "твоє")

@настроение: спати хочеться......

@темы: відносини, кохання

01:39 

Wanted!:)

Ідея завести собачку вже давно мене переслідує, але все якось вагалась з вибором породи( навіть маму майже "уламала":)). Дуже вже хотіла лабрадора, але потім подумала і зрозуміла, що лабр в однокімнатній квартирі - це одночасний вирок і псу, і помешканню. Зупинилась на спаніелях: не тупі, компактний розмір(якщо так, звичайно, можна виражатись про собаку), дуже товариські і, головне, не галасливі. Але знову дилема, бо розмаїття підвидів(чи як то правильно зветься) в цій породі багато.....отак мене "мучило", поки не побачила Кавалера Кінг-Чарльза спаніеля.....ааааааа, це просто "прЄлЄсть":)
Якщо хтось знає, де в Рівному можна знайти цуцика цієї породи без всяких там родоводів і документів(головне, щоб привитий)за помірну ціну( самі знаєте, як у студентів з фінансами) прошу відгукнутись!!!:)
Хто не до кінця зрозумів, які вони, тут є фото:)

@настроение: Позитивне

@темы: мрія, цуцень

00:57 

Got it! :)

Нарешті купила цуцика))при тому, купила за дуже-е-е-е-е-е помірну ціну! тепер от маю вдома мале чудо( в даний момент "чудо" сидить на дивані) Чорненька дівчинка Російського спаніеля. Заплутались ми тільки в іменах, але вирішили залишити першу версію, тому маленька в нас іменується Боня( а якщо напакостить, то Боніта))). Не знаю, тільки, як привчити її ходити "по нуждам" на вулицю, якщо хто має досвід, - пишіть, буду рада!
п.с. трохи пізніше викладу фото

@настроение: гіперпозитивне

@темы: мрія, цуцень

01:44 

Політика....ідіотизм....вибори

Я не знаю, куди котиться Україна, але перед виборами якось особливо чітко видно, що справжніх управлінців у нас на пальцях перерахувати можна(однієї руки цілком вистачить). Цього року дуже багато знайомих балотується.....блін, шановні, не вірю я в чистоту ваших намірів(хоча більшість і знаю давненько). В кожної людини-своє місце і пертись в політику тільки через те, що хочеться погратись в "крутого дядю(тьотю)"-ідіотизм! Подивишся в списки-голову зламати можна, більшість елементарних речей не знає, але ж :"Ми зробимо краще!"Да яке нафіг краще?? Найцікавіше, що "пірамідка" то працює і вони, так чи інакше, потраплять в ті ради, але сесійна зала-не для протирання штанів. Це те саме, що пустити слона в крамницю з фарфором!

@настроение: може бути

@темы: вибори

23:50 

Сходила на пари

Тупо невдалий день(як пороблено,чесне слово!). Тільки вийшла з хати-чуть не збила машина на пішохідному переході....поїхав так само швидко, як і затормозив прямо біля ніг: ще довго руки трусилися. Потім на парі сиділа, дивилась у вікно і думала, що могла б зараз спокійно лежати з поломаними кінцівками в лікарні(це в кращому випадку). В такі моменти особливо цінуєш речі, які зазвичай здаються звичайними, повсякденними. Так і на тому не кінець(це вже як "щастить", то по повній!), так бігла на англійську, шо мало не впала біля аудиторії-отак от,крутЄцькі просто!
Той , хто придумав, ніби понеділок-нещасливий день, явно попутав.

@настроение: радісне, бо жива

@темы: шось

19:40 

Собі на "замЄтку"

Хух, і сюди, нарешті, добралась! Пройшло вже 8 днів 2011 року, а тих змін, які я так собі напланувала поки не сталося (собака, принаймні, так і дзюрить в хаті!!).....може часу мало пройшло, але радує те, шо я почала вилазити з своєї "нори" і думати не тільки про те, шо не написала чи не зробила шось, але і про себе кохану. Останнім часом стала страшенною стервою.....помічати це першою почала найкраща подруга. З одного боку, може і краще, треба і так спробувати. Один знайомий якось заявив, шо я надто добра. В чомусь він правий. Чесно кажучи, почало вже трохи напрягати оце постійне "думання за когось" і "переживання про чиєсь життя", в кінці-кінців, мають свою голову на плечах і я не забов"язана витирати чужі соплі....да, розмова із знайомим таки принесла свої плоди (за шо йому окреме мерсі). Бути "душкою" - звичайно,просто чудово....але тільки вдома, так шо, шановні мої,(то я до тих олухів, яких тягнула за вуха, шоб бодай шось робили)пора трошки починати шевелити мозгом:це так, хоча б для профілактики, шоб життя медом не здавалось. А ще страшенно набридло почувати себе винною: в плані навіть якщо я не маю зовсім ніякого відношення до ситуації, я всерівно, якоюсь прив"яжу це до себе і в кінці виходить: а от, якби я була; а от,якби я зробила; а от, якби я сказала. Парадокс, але якось вже так повелося, шо нас з дитинтсва ВЧАТЬ бути в чомусь винними: в дитинстві за те шо намочили в штани і відірвали Барбі за голову; в 17 років-за те, шо затримались в подруги, потім повалили на гульки і т.д. Якшо записати то все разом, то вийде роман, крутіший, ніж в Кінга, де головним монстром буду саме я. Нехай все котиться, бо тупий підростковий віршик(там шось типу:"бо головне в житті - це я")починає набувати якогось сенсу.

@темы: брєдні

15:40 

Добрым словом и ударом правой ноги, можно добиться намного больше, чем просто добрым словом!!!

21:37 

Навіть якщо дама сильна та енергійна, вона, все рівно, шукає чоловіка сильнішого за неї. «Навіщо??Він же буде обмежуватиїї свободу!»Нічого подібного. Жінці подібні обмеження дають величезні(чоловікам навіть не уявити!!)психологічні виграші. Вона отримує свій кайф в мільйонах ситуацій!Чоловік дає їй право бути жінкою, з усіма витікаючими з того наслідками. Це,свого роду, індульгенція на капризи, нерішучість, безвідповідальність, легеньку дурість і ще сто тисяч подібних речех, з якими, до появи справжнього чоловіка, жінці доводилось справлятись самій….тепер же вона може просто ними гратися, адже від неї мало що залежить. Це дає можливість любити того, хто просто і галантно віднімає у неї всі проблеми. Саме про таку любов ми, по суті, і мріємо: про любов до ЧОЛОВІКА, а не до хлопчика! Не треба прогинатися і намагатися догодити. Спробуй, і що далі??Дама буде кататися на твоїй машинці, гамати в ресторанчиках, розкладати в кімнаті подаруночки, але сам ти будеш для неї просто г…ом: потрібним, корисним і навіть симпатичним, але г…ом!!Що ж дійсно потрібно жінці?? Не хлопчик на побігеньках, не спонсор і, навіть, не друг, а просто ЧОЛОВІК. Чоловік, який буде сильнішим, насамперед, морально(ну, і фізично, звичайно=)); чоловік, у якого буде своя думка, яку він буде проговорювати, а не консервувати в собі; чоловік, який буде впевнено приймати рішення, брати на себе відповідальність і тримати дане слово(голос жінки має право «вето» лише у деяких випадках); чоловік, який буде прямим, відвертим та ціленаправленим, достатньо розумним, здатним ставити перед собою задачу і виконувати її за будь-яких умов…..і, найголовніше, як на мене, він повинен цінувати відносини, а не з легкістю закидати все, при найменшій проблемі. Отак-от



@настроение: тупо галіме

21:05 

Напевно, ще ніколи не відчувала себе такою стомленою. І не зважаючи на те, шо вже дуже довго нічого не писала, цією думкою захотілось "розлитись" саме тут: напевно через те, шо в житті воно нікому, по суті, не тра, а віртуальне по-троху починає різко в"їдатися в реальність.....не доведи Господи, шоб все стало таким же несправжнім: почуття, емоції, відносини- починаєш існувати просто? як безлике тіло. Останнім часом перестала відчувати....страшно. Страшно від того, шо кольори, змішуючись, стають сірими. Немає емоцій, немає сенсу, немає душі. Перевожусь на режим очікування)

@настроение: пофігістичне

@темы: брєдні

20:00 

Останній тиждень пройшов під гаслом "Хєровий", ніби-то дорогу перебігло стадо чорних котів з пустими відрами, паралельно розсипаючи сіль!Але тільки сьогодні зрозуміла, шо......це все мої власні переконання. Всетаки, крутюща річ цей онлайн щоденник, саме тут можу написати все те, що вже не матиму нагоди, а, можливо, навіть і сміливості сказати вживу. Не через те, що не зрозуміють, а через те, що урок це був, насамперед, для мене і тому, я щиро вдячна Богу за те, що він посилає потрібних людей в потрібний час: нехай, навіть, і зрозуміла я це пізно і висновки зробила не відразу, але подякувати хочу.....подякувати людині, яка перевернула моє уявлення про спілкування, змусила подивитись на світ не так, як завжди-забути про все і просто один день пожити "одним днем". Не задумуючись про наслідки, не переживаючи про "завтра", не відволікаючись на буденне і сіре-просто відчути життя і вдихнути справжнє повітря, а не синтетичний, загазований замінник. Це не вдається збагнути одразу-потрібно переварити все, але ефект залишається надовго і слід цей назавжди закарбується в пам"яті, незважаючи на те, що все проноситься як спалах блискавки: яскраво, феєрично, але варто тобі відкритись, як ця краса може нанести нищівний, смертельний удар. Удар "під дих", який або вб"є, або змусить тебе дивитись на речі по-іншому (часто, напевно, чули історії, в яких люди, що пережили зустріч з блискавкою починали сприймати світ особливо....починали дивитись на нього по-новому.....відчувати його не так, як всі?)
Єдине, що залишається-це просто насолодитись видовищем......

01:41 

Як завжди, коли я, здається, вже все зробила і можу спокійно собі їхати на весілля до Юлі(прим. про весільні гулянки напишу пізніше), знову підвалилась робота! Не те, шоб дуже багато, але марудна і те, шо називається "паперова"....буе=(
Від вибуху в голові через дотошну писанину і втрати свідомості від спеки рятує відчинене вікно через яке, не зважаючи на мою кляту алергію і постіно закладений через неї ніс, в кімнату доноситься дуже приємний запах матіоли (то така квіточка, яка розпускає бутончики ввечері і неймовірно приємно пахне). Дуже люблю запах квітів, хоча і не можу засунути ніс прямо в оберемок (чому, вже написала), тому легенький, свіжий і дуже романтичний аромат цієї рослинки, який зараз стоїть в кімнаті, просто як бальзам на душу! Не даремно бабуля колупається днями під вікном, організовуючи там міні клумбочку:crzfl:

@настроение: ароматне

@темы: шось

13:18 

Ах, эта свадьба-свадьба

Наконец-то...дождались!Юленька и Вадимчик отгуляли свадьбу. :heart:Всё действо растянулось на два дня и я, несмотря на усталость, наконец добралась домой. Впечатлений масса: начиная от неимоверно красивого венчания до абсолютного сумасшествия на второй день во время похмелья. Наверное, никогда с такой радостью не танцевала совершенно мокрая (есть такая традиция водой поливаться :dance2: )Ну, и, пожалуй, самым приятным для меня останется дружная компания и настолько гостеприимные люди: когда ехала, немного переживала, ведь кроме молодых никого не знала, но то радушие с которым меня приняли надолго оставит светлые воспоминания. Спасибо огромное ребяткам, родителям и, конечно, же Юле с Вадимом за приглашение и тёплую атмосферу!

@настроение: Классное

@темы: свадьба

00:52 

Поймала-поймала-поймала!!!

Ну, вот, последнюю свадьбу отгуляли, сегодня отпраздновали самый счастливый день в жизни Лёши и Олечки Кузмицких! Для меня этот день стал знаменательным дважды-поймала букетик:ura: Первый раз, до этого всё мимо летали, а тут прям в руки приземлился:bravo:
Теперь эта красота стоит в вазочке на столе. Не смотря на то, что полоса в жизни сейчас не самая приятная, удалось развеяться и хоть на чуть-чуть забыть обо всём на свете-искренне благодарна друзьям за приглашения и очень ценю это, люблю вас милые!:kiss:

@настроение: устала, спать хочу, но очень рада

@темы: свадьба

18:44 

Свершилось!!!!!!!!!

Бог почув мої молитви-собака, нарешті, зрозуміла, шо хєзать тра не вдома і сьогодні, вперше, зробила "це діло" на вулиці:ura:

22:56 

Desperate Housewife

Народ, оце сидіння вдома доводить мене до сказу. Не в тому плані, шо я з дому не вихожу, а в тому, шо роботи, по суті, ніякої немає і тиняюсь ото, як неприкаяна. Закінчилось все тим, шо Катя купила торбу миючого і вже тиждень напрягає домашніх миттям усього, шо тільки можна помити, пошкребти чи протерти. Смішно їм на то дивитись, бо зазвичай, я прибиранням не часто займаюсь, враховуючи майже постійну відсутність вдома, а тут дитя сидить в хаті і все навкруг завоняло хімікатами з ароматами лимончиків та всяких там інших ароматизаторів без жодного натяку на натуральне походження даного запаху. З горя, навчилась, навіть, фарширувати перець....непогано вийшло, аж самій сподобалось-наверделила цілу каструлю+борщ, хоч раз бабуня порадувалась внучкою, бо вже, напевно, думала, шо цигани підкинули: всі такі хазяйновиті, одна Катя днями десь лазить і не діждешся побачити її на кухні. Це все, звичайно, добре, але я ше ніколи, напевно, так не чекала того вересня-сидіння на канукалах, то явно не моє.

@настроение: тра ще шось помить

@темы: дурня

17:34 

"Если друг оказался вдруг - и не друг, и не враг, а так..."

Зараз, коли починаю думати про людину, яку вважала своїм другом і про те, яке місце вона займала в моєму житті, мене охоплює почуття страшенного гніву. Якось не дуже хочеться вірити, що дружба стала неіснуючим і абстрактним поняттям.Погодьтесь, дуже "круто" - людина з'являється тільки тоді, коли їй шось потрібно і ми вдвох благополучно вирішуємо цю проблему чи нагальну справу. Потім, коли моя місія виконана, подруга мило зникає на невідомий проміжок часу і почуває себе цілком комфортно, при цьому "подрузі" абсолютно і глибокого пофіг на те жива я чи ні, аж доки не прикрутить їй ше одна напасть, розгребти яку можна лише з моєю допомогою. Особливо вразила здатність "пожартувати" над тим, шо мені дійсно болить і не дає спокою вже другий місяць......в сад таких! Так шо на майбутнє, якшо одного разу хтось спитає чи зраджувала мене колись подруга, я з впевненістю відповім "ні", -бо подруги в мене, як виявилось, не було

02:42 

India....made in Ukraine

Сьогодні, дякуючи Насті, вийшла трохи провітритись, бо якась така вже апатія на мене навернула, шо просто "айяяй". Зайшли в кафе в центрі: напилися кави з запахом миючого і чаю, який швидше нагадував пофарбовану в зелене воду. Офіціантка якась геть прикумарена ходила, тому після "чаепития" почалапали в "Фуршет":я за вівсянкою, Настюха за висівками.....вівсянки нормальної не знайшли, висівок не було зовсім(навіть ненормальних:)). Але штука в тому, шо ми взріли біля "Злати Плази": на невеличкій сцені скакали молоді дівчатат і хлопці в індійських костюмах і нірванськими голосами а-ля "Зіта і Гіта" співали "Харі Крішна, харі Рама".При цьому, з чисельності глядачів, можна було подумати, шо там дійсно якесь свято або акція з розіграшем путівки в Турцію. Слід відмітити, шо цей "ансамбль песни и пляски" дав народу не тільки "зрелищ", але й "хлеба": періодично зі сцени, прямо на голови чесному люду, летіли "освячені" цукерочки і печиво (Бог його знає, шо вони туди мішають і як то діло святиться). Я - людина абсолютно терпима до представників всіх релігій, але, народ, дивитись на це зборисько прямо навпроти дверей Православної Церкви мені, особисто, було неприємно. Якось довелось побувати на фестивалі Ведичної культури (знайома потягла), я так зрозуміла, шо організувала цей промо-концертик та ж сама община (хоча в сарі вони мені всі на одне обличчя). Одне діло, коли люди просто цікавляться культурою і виносять для себе якісь корисні принципи з того чи іншого вчення, але поклоніння не зрозуміло кому і чому вводить мене в шок. Напевно, так і починається кінець світу.

14:23 

Гаряча вода....і цим все сказано:crzfan:

On my mind...

главная