Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: брєдні (список заголовков)
21:05 

Напевно, ще ніколи не відчувала себе такою стомленою. І не зважаючи на те, шо вже дуже довго нічого не писала, цією думкою захотілось "розлитись" саме тут: напевно через те, шо в житті воно нікому, по суті, не тра, а віртуальне по-троху починає різко в"їдатися в реальність.....не доведи Господи, шоб все стало таким же несправжнім: почуття, емоції, відносини- починаєш існувати просто? як безлике тіло. Останнім часом перестала відчувати....страшно. Страшно від того, шо кольори, змішуючись, стають сірими. Немає емоцій, немає сенсу, немає душі. Перевожусь на режим очікування)

@настроение: пофігістичне

@темы: брєдні

19:40 

Собі на "замЄтку"

Хух, і сюди, нарешті, добралась! Пройшло вже 8 днів 2011 року, а тих змін, які я так собі напланувала поки не сталося (собака, принаймні, так і дзюрить в хаті!!).....може часу мало пройшло, але радує те, шо я почала вилазити з своєї "нори" і думати не тільки про те, шо не написала чи не зробила шось, але і про себе кохану. Останнім часом стала страшенною стервою.....помічати це першою почала найкраща подруга. З одного боку, може і краще, треба і так спробувати. Один знайомий якось заявив, шо я надто добра. В чомусь він правий. Чесно кажучи, почало вже трохи напрягати оце постійне "думання за когось" і "переживання про чиєсь життя", в кінці-кінців, мають свою голову на плечах і я не забов"язана витирати чужі соплі....да, розмова із знайомим таки принесла свої плоди (за шо йому окреме мерсі). Бути "душкою" - звичайно,просто чудово....але тільки вдома, так шо, шановні мої,(то я до тих олухів, яких тягнула за вуха, шоб бодай шось робили)пора трошки починати шевелити мозгом:це так, хоча б для профілактики, шоб життя медом не здавалось. А ще страшенно набридло почувати себе винною: в плані навіть якщо я не маю зовсім ніякого відношення до ситуації, я всерівно, якоюсь прив"яжу це до себе і в кінці виходить: а от, якби я була; а от,якби я зробила; а от, якби я сказала. Парадокс, але якось вже так повелося, шо нас з дитинтсва ВЧАТЬ бути в чомусь винними: в дитинстві за те шо намочили в штани і відірвали Барбі за голову; в 17 років-за те, шо затримались в подруги, потім повалили на гульки і т.д. Якшо записати то все разом, то вийде роман, крутіший, ніж в Кінга, де головним монстром буду саме я. Нехай все котиться, бо тупий підростковий віршик(там шось типу:"бо головне в житті - це я")починає набувати якогось сенсу.

@темы: брєдні

On my mind...

главная