Колись почула класну фразу :"Вірити в долю-значить не вірити в себе!".....щось в цьому таки є. Я не те щоб зовсім заперечую факт існування якогось "вищого плану" для кожної людини, але, погодьтесь, що в більшості випадків ми маємо право на вибір і самі "куємо своє щастя", потрібно тільки трошки більше сміливості.....
А цікавить мене ось яке питання :"Хто має робити перший крок у відносинах?" Якось вже так повелось історично, що перший(і третій, і двадцятий, і сто тридцять перший:)) крок завжди мали робити чоловіки. Складалось так, що саме чоловік обирав собі дружину, при цьому думка самої жінки особливо і не враховувалась(точніше, навіть, не враховувалась зовсім)З дитинства нас вчать тому, що дівчинка повинна бути скромною, а хлопчик, навпаки-активним та рішучим....Звичайно, класно, коли хлопець сам бере ініціативу в свої руки(приємно відчувати себе біля впевненого в собі чоловіка, що там не кажіть!). Але відразу згадала, як співачка Пінк прямо на стадіоні, де виступав її обранець, підняла саморобний плакат з написом "Would you marry me?" Чи то вже перебір???....
Отак і сидять жінки, чекаючи того "єдиного", час від часу зітхаючи "значить не моє"....а може й твоє було???
Багато чоловіків вважають, що перший крок до зближеня повинні зробити саме вони(така собі прерогатива). Інші ж маскують свою нерішучість, заявляючи, що їм подобається, коли жінка "не ламається",а сама робить перші кроки.....не зрозумієш вас, шановні:)Розумні, "з досвідом" баришні кажуть, що треба то все діло провернути так, щоб роблячий перший рок, залишати за чоловіком впевненість того, що саме він володіє ініціативою( нехай хоч чимось потішиться:))Хоча, як на мене, ніхто нікому нічого не "повинен"...подобається хлопець-прояви себе( якщо злякається, то, принаймні, точно будеш знати, що не "твоє")

@настроение: спати хочеться......

@темы: відносини, кохання